УПА має багато імен.UPA nie jedno ma imię.


List Otwarty Tarasa Borowcia „Bulby” do OUN-B (pl/ukr)

http://blogpublika.com/2014/12/18/list-otwarty-tarasa-borowcia-bulby-do-oun-b-plukr/

Książka Tarasa Borowcia „Armija Bez Dzerżawy” („Armia Bez Państwa”) w końcu została wydana na Ukrainie. Książki w rękach nie miałem, ale doniesiono mi, że list Borowcia do OUN-b, będący oryginalnie częścią książki, został ocenzurowany … List ten potępia liderów OUN-b za eksterminację Polaków i „innych mniejszości narodowych” oraz za brutalne niszczenie politycznej konkurencji wśród Ukraińców … i nie chodzi tu o komunistów, jak się powszechnie uważa, ale właśnie o ukraińskie konkurencyjne ugrupowania narodowe i niepodległościowe …

Warto więc opublikować jego treść – po polsku i ukraińsku.

List Otwarty Do Członków Kierownictwa („Prowodu”) Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów Stepana Bandery

„Gdy w lipcu 1941 roku Ukraińska Powstańcza Armia “Poleska Sicz” rozpoczęła swoją zbrojną akcję, Wy zajęliście wobec niej negatywną pozycję, która trwa do ostatniej chwili. Nieporozumienia polegały na tym, że my nie podporządkowaliśmy się rządowi Stepana Bandery, i Wy uważaliście to za przejaw atamanii i anarchii z naszej strony.

Nie mogliśmy podporządkować się rządowi, który proklamował Państwo Ukraińskie za plecami armii niemieckiej bez oficjalnego uznania tego państwa przez rząd niemiecki. Dla nas było jasnym, że, skoro Niemcy oficjalnie nie uznały państwa ukraińskiego, ale zezwoliły na jego proklamację, to w tym fakcie kryje się prowokacja. Niemcy w pierwszych dniach swego pochodu na Wschód potrzebowali:

* stworzenia wśród narodów ZSSR wrażenia, że istnieje Państwo Ukraińskie i mogą także powstać inne państwa,

* głosów Ukraińców, skierowanych do (żołnierzy) Armii Czerwonej, aby masowo przechodzili do “wyzwoliciela”,

* ukraińskich podpisów na ulotkach i odezwach, aby ludność oddawała Niemcom broń oraz żeby miała do dyspozycji Niemiec mienie, które mogłoby zostać w rękach narodu,

* naszej krwi przed frontem, na froncie i za frontem,

* dekonspiracji komórek ukraińskich rewolucyjnych organizacji, aby je potem zniszczyć. Prócz tego, nieporozumienia pogłębiały się przez to, że Wy wyznajecie faszystowską zasadę bezwzględnej dyktatury Waszej partii, a my staliśmy na pozycjach fizycznej i duchowej jedności całego narodu na zasadach demokracji, w której wszyscy mają jednakowe prawa i obowiązki. Na tych zasadach jeszcze wtedy znaleźliśmy płaszczyznę współpracy z wieloma nacjonalistami bez potrzeby zrzekania się przez nich lub przez nas swoich poglądów.

My stwierdzamy różnorakość światopoglądową wśród narodu ukraińskiego i nie widzimy potrzeby likwidowania jej sztucznymi sposobami sztucznej jedności, uważamy bowiem, że wyłącznie prawidłową jest ta koncepcja, która, zamiast rozpalania wewnętrznych walk o władzę, mobilizowała wszystkie siły narodu do walki przede wszystkim z wrogami zewnętrznymi i podporządkuje je nie jednej, tej czy innej, partii, a majestatowi narodu i państwa.

Aby tę ideę wprowadzić w życie, jesienią 1942 roku zwróciliśmy się do Was i do OUN pod przewodem płk. Melnyka z oficjalną propozycją zorganizowania Ukraińskiej Rady Rewolucyjnej, złożonej z przedstawicieli wszystkich działających ukraińskich ośrodków rewolucyjnych. Zadaniem Rady, jako organu ponadpartyjnego, byłoby kierowanie ogólnonarodową polityką, utworzenie sztabu generalnego i nadawanie odpowiedniego kierunku naszym wojskowym akcjom.

Ta propozycja nie przeszła. Odrzuciliście naszą propozycję, wyjaśniając swe stanowisko tym, że jedynym przywództwem narodu ukraińskiego jesteście Wy. Z płk. Melnykiem nie mogliśmy nawiązać kontaktu, ale miejscowe czynniki podjęły współpracę z nami na zasadzie porozumienia międzypartyjnego.

Gdy współpraca polityczna okazała się niemożliwa, zaproponowaliśmy Wam wojskową współpracę. W tym czasie nie prowadziliście jeszcze partyzantki i ostro występowaliście przeciwko takiej akcji, a Wasi członkowie nazywali nas sługami Stalina i Sikorskiego.

22 lutego 1943 roku odbyła się nasza oficjalna narada z Waszymi politycznymi przedstawicielami. Narada ujawniła, że OUN zmienia swój pogląd na partyzantkę i uznaje potrzebę jej istnienia oraz potrzebę zwiększenia powstańczych szeregów. Określono linię polityczną dla partyzantki, zaś taktykę i plany operacyjne miał przygotować odpowiedni sztab.

9 kwietnia 1943 roku odbyła się pierwsza nasza narada z dowódcą Waszych oddziałów wojskowych “Jurkiem”. Stwierdzono potrzebę jednego wspólnego sztabu, przyjęto, że oddziały wojskowe OUN przestają istnieć, a cała ukraińska narodowa partyzantka występuje pod naszą starą nazwą – Ukraińska Powstańcza Armia. Nakreślono linię generalną działań wojskowych, która miała być skierowana przede wszystkim przeciwko okupantowi niemieckiemu i sowieckim spadochroniarzom, jako szpiegom i agentom imperializmu moskiewskiego, który już dziś znów zaczął wyniszczanie ukraińskiego aktywu narodowego. Zgodnie z naszą propozycją akcja miała być dobrze przygotowana jako czynnik ludowego kontrterroru i miała stanowić wspólne uderzenia skierowane na wrogi transport, wrogi przemysł i ważne obiekty znaczenia strategicznego. Za dwa tygodnie miało odbyć się kolejne spotkanie celem kontaktu i skompletowania sztabu UPA. Myśmy przyjechali na umówione miejsce, zaś Wasi ludzie nie. Łącznicy wyjaśniali to terenowymi przeszkodami i wyznaczyli drugie spotkanie na 23 maja, na którym mieli spotkać się przedstawiciele trzech ugrupowań.

23 maja na umówione miejsce przyjechali nasi ludzie i melnykowcy, zaś banderowcy znów nie przyjechali. Przerwaliście wszelkie kontakty z nami, ale poprzednie spotkania, rozmowy i plany wykorzystaliście przez przyjęcie naszej popularnej nazwy UPA oraz używanie w swych publikacjach naszych antyfaszystowskich haseł.

Jeszcze w marcu bieżącego roku niekonspiracyjnym zachowaniem się siatki organizacyjnej przedwcześnie sprowokowano do ogólnego powstania policji ukraińskiej, przez co wielu ludzi wpędzono do grobu i do obozów niemieckich, zaś ludność ukraińską oddano pod polski terror i znęcanie się folksdojczów itp., którzy przyszli na miejsce Ukraińców.

Już w czasie rozmów, zamiast tego, żeby prowadzić działania zgodnie ze wspólnie nakreśloną linią, oddziały wojskowe OUN, pod marką UPA, w dodatku niby to z rozkazu Bulby, w haniebny sposób zaczęły wyniszczać polską ludność cywilną i inne mniejszości narodowe. Zamiast wspólnego fachowego uderzenia na niemieckie punkty strategiczne, Wasi bojowi komendanci dali broń do rąk dzieciom, którzy dla sportu zaczęli strzelać do Niemców zza węgła każdej chaty i dali przez to niemieckiej propagandzie możliwość usprawiedliwiania ich bestialstw. Dowodzenie oddziałami partyzanckimi w wielu wypadkach oddaliście nie w ręce fachowych dowódców, a w ręce niedoświadczonych partyjniaków, którzy, nie znając ani zadań, ani taktyki walk partyzanckich, przeprowadzają akcje z wielkimi stratami w ludziach.

Zarówno przed rozmowami, jak i po nich, członkowie Waszej organizacji prowadzą dziwaczną agitację przeciwko nam. Raz oświadczają, że Bulba jest podporządkowany przywództwu OUN i tylko dowodzi jedną grupą partyzancką. A w ostatnim czasie rozpowszechnia się, że z Bulbą nie można niczego zrobić, ani poważnie rozmawiać, bo Bulba mówi jedno, a robi co innego. Akcja walk wewnętrznych dochodzi do tego, że w ostatnich dniach przejawiają się próby przeciągania siłą na swoją stronę i rozbrajanie naszych oddziałów, wykradanie wszelkim podstępem broni, robienie przeszkód w wyżywieniu ludzi, areszty naszych łączników, niszczenie naszej prasy, literatury itd.

W okręgu sarneńskim Wasi ludzie z Bereżnicy podstępem rozbroili nasz oddział, odebrali i spalili całą literaturę, ludzi z oddziału długo agitowali do przejścia na ich stronę, a gdy ci nie godzili się, zdecydowali rozstrzelać ich. Tylko przypadkowy atak bolszewików we wsi Berwiatnica i rozsypka Waszego oddziału uratowały życie tym ludziom.

W Krzemienieckiem, gdzie nasi i Wasi ludzie prowadzili wspólnie operacje i nawet utworzyli wspólny sztab operatywny, Wasi ludzie potrafili złamać podpisaną ugodę, podstępnie dokonali napadu i rozbroili całe trzy sotnie oraz zniszczyli sztab, czym Wasza sieć chwali się jak wielkim osiągnięciem, że niejako trzy sotnie “melnykowców” już poszły paść krowy, i to samo czeka wszystkich ich.

Wszystko to wyjaśnia się tym, że, powiadają, jakiś tam poleski chłop Bulba “wyłamał się” spod dyscypliny, ogłosił się atamanem i chce być wodzem całej Ukrainy, podczas gdy sama Opatrzność wyznaczyła na to samo miejsce tylko Stepana Banderę.

Towarzysze nacjonaliści! Jak Wam nie wstyd i gdzie Wasza narodowa moralność i godność, że tolerujecie takie zbrodnie i operujecie w propagandzie takimi metodami?

Kto spośród uczciwych rewolucjonistów może dziś rozdzielać funkcje w Ukrainie, gdy ona w dymach pożarów i spływa krwią? Kto już dziś może marzyć o tych Waszych posadach, gdy każdego dnia padają tysiące – giną z głodu i od terroru? Czy ważniejsze jest dziś, kto kierować będzie Ukrainą, czy też to, jak ją uratować wspólnymi siłami od całkowitej zagłady? Kto o takich rzeczach dziś myśli, ten nie jest ukraińskim patriotą, a zawodowym politykiem, który w rzeczy samej myśli o Ukrainie nie jak o swojej ojczyźnie, a jak o miejscu ciepłych posad. Najpierw trzeba wyzwolić ziemię ojczystą i swój naród spod wrogiego buta, a sprawa posad – to nicość. Władza państwowa nie jest wygodnym miejscem, jest to najbardziej odpowiedzialny posterunek ciężkiej służby ojczyźnie.

Wy na każdym kroku mówicie o niezbędnej potrzebie jedności w narodzie ukraińskim, a w rzeczy samej dążycie do realizacji tej jedności nie drogą łączenia wszystkich sił narodu na podstawie wzajemnego porozumienia i poszanowania przekonań politycznych innych współobywateli, tylko drogą podporządkowania sobie wszystkich i dyktaturą jednej partii.

Wasza propaganda zarzuca nam jako przestępstwo to, że nie chcemy podporządkować się Wam, jako wyłącznemu przywództwu. My z wielką chęcią gotowi jesteśmy każdej chwili podporządkować się, ale do tego potrzebna jest zdrowa koncepcja polityczna i solidna platforma.

Gdy koncepcja i platforma, na której opiera się Wasza praca, może stać się głównym czynnikiem budownictwa państwowego? Ona mogłaby być jego częścią, gdyby Wasi ludzie nie byli zaślepieni manią wielkości, gdyby prowadzili swoją pracę rewolucyjną skromnie i uczciwie, jak to przystoi prawdziwemu patriocie, jednak u Was, niestety, tego nie ma.

Żadna partia nie może mieć monopolu na naród ukraiński. Walka o totalny reżim możliwa jest wtedy, gdy w terenie ma odpowiedni grunt. A gdy tego gruntu nie ma i ona przedłuża się, wówczas ona anarchizuje życie narodu i wszelka taka próba w czasie wojny jest niczym innym, jak zbrodnią narodową, bowiem ma miejsce przewaga osobistych ambicji nad interesami ogółu.

Czy prawdziwy rewolucjonlista-państwowiec może podporządkować się przywództwu partii, która budowę państwa rozpoczyna od wyrzynania mniejszości narodowych i obłędnego palenia ich domostw? Ukraina ma bardziej groźnych wrogów, niż Polacy. Każde dziecko wie, wyniszczenie kilkuset Polaków w niektórych obwodach nie zlikwiduje polskiego niebezpieczeństwa dla Ukrainy. Naród polski tak czy inaczej istnieje, i jak długo będzie on w tej samej niewoli, co i my, tak długo w następstwie okoliczności będzie on nie naszym wrogiem, a sojusznikiem. Jakie zamiary mogą mieć Polacy wobec nas w przyszłości i jak ułożą się nasze stosunki – to inna rzecz. Dziś, zamiast wzajemnego wyrzynania się, musimy montować jeden front rewolucyjny wszystkich narodów zniewolonych przeciwko okupantom, a nie tworzyć sobie zbędne fronty. I akurat dlatego gestapo i NKWD tego sojuszu zniewolonych narodów boją się, dlatego też napuszczają jeden naród na drugi i tumanem nowych idei rozbijają narody, dzieląc je na wrogów politycznych.

Wasi ludzie, jak dzieci, wszędzie chwalą się, że niby to, was jest bardzo wielu, że macie wielką sieć organizacyjną, i całą armię, dlatego wszyscy muszą was słuchać i wam podporządkować się.

To prawda, że Wasza partyjna sieć w niektórych obwodach Ukrainy Zachodniej jest dosyć szeroka, ale czy tego wystarczy aby zbudować wielkie niepodległe zjednoczone państwo ukraińskie? Nie wystarczy zarzucić sieci w głębokie morze. Rzeczą ważniejszą jest wyciągnięcie ich stamtąd w całości. Powiedzmy, że macie dziś 10, 20, 30, 40 albo nawet 100 tysięcy partyzantów. Czy ta siła potrafi obronić Ukrainę w warunkach, gdy ta sprawa wymaga co najmniej trzymilionowej armii i jednomyślnej postawy całego narodu? Przy Waszych metodach wystrzeliwania Ukraińców z Armii Czerwonej, byłych ukraińskich komunistów, komsomolców i biczowaniu aktywu ukraińskiego, jak to miało miejsce w Żytomierskiem, duszeniu pętami swoich najlepszych ludzi – nie zmobilizujecie takiej armii, a wręcz odwrotnie – zniszczycie samych siebie i tych, którzy jako jedyni mogliby zbudować państwo ukraińskie.

Państwo ukraińskie moglibyśmy zbudować tylko wtedy, gdybyśmy zjednoczyli pod jednym sztandarem walki o niepodległość cały naród, każdy karabin, każdego Ukraińca, bez względu na jego przekonania polityczne, bez względu na to, kim on był wczoraj. I dlatego też my byśmy najbardziej się ucieszyli, gdyby nasz towarzysz w działaniu rewolucyjnym Stepan Bandera był na wolności i miał wpływ na pracę Waszej organizacji. Jesteśmy głęboko przekonani, że ten rewolucjonista po jego gorzkim doświadczeniu z “totalną dyktaturą” 1941 roku, która zaowocowała śmiercią takich ludzi, jak pułkownik M. Sciborśkyj, dziś on ukierunkowałby pracę Waszej organizacji na prawdziwą drogę, na drogę ogólnonarodowej konsolidacji i budowy muru jednolitego frontu rewolucyjnego. Ale, niestety, Stepana Bandery nie ma wśród Was, dlatego też pewna część ukraińskiej rewolucyjnej energii skierowana jest na złą drogę.

Wasza sieć szpiegowska depce mi po piętach. Dzieciarnia wszędzie dowiaduje się – gdzie, kto, ile i jaka ochrona. Często słychać groźby, zastraszania itd. Takie postępowanie Waszej ukraińskiej organizacji kwalifikujemy jako nietakt narodowy. Ochronę mam tylko od Niemców i Moskali. Od Ukraińców jeszcze nie chowałem się i nie mam zamiaru chować się, bez względu na to, jakich oni są przekonań politycznych. Nikt mnie nie zamurował w piwnicy, jak to głosi “szeptana” propaganda, ja na co dzień przebywam z powstańcami i między ludnością cywilną, wśród której można spotkać demokratów, nacjonalistów, komsomolców i byłych komunistów, których ja się nie boję tak, jak boją się Wasi dowódcy swoich jednopartyjnych.

Na zakończenie mogę powiedzieć jedno: albo Wy, Towarzysze, nieprzemyślanie obraliście fałszywą drogę, albo padliście ofiarą obcej prowokacji. Zarówno w jednym jak i w drugim wypadku istnieje droga uczciwego odwrotu, odejście od “pryncypialnego” kroczenia w przepaść i wciągania za sobą innych. Uczciwy odwrót nie jest brakiem odwagi i nie jest hańbą, a dowodem rewolucyjnej uczciwości, odwagi cywilnej i realnego podejścia do sprawy. Trzeba umieć przyjmować życie nie takim, jakie chcielibyśmy widzieć, a takim, jakie ono jest.

Sami przecież widzicie, że w następstwie warunków historycznych przebywamy w tragicznej sytuacji, że nie mamy prawa marnować energii żadnego człowieka ukraińskiego z tego tylko powodu, że ma on odmienne od naszych poglądy. Trzeba jednoczyć masy ludowe nie na zasadach przymusowej jednopartyjnej dyktatury, która zatruwa atmosferę i nie daje możliwości włączenia się do jednolitego frontu walki o państwo przez Ukraińców innych przekonań, oprzeć się trzeba o zasady wynikającej z krwi jedności i międzypartyjnego porozumienia, podporządkowując wszystkie siły narodu jednemu wspólnemu ośrodkowi budownictwa państwowego. Dopiero wtedy będzie możliwość stworzenia z naszych rozszalałych mas ludowych nie jednopartyjnego “monolitu”, a jednomyślnego narodu, którego nie zdoła żadna wroga siła.

Ten szlak obowiązuje każdego uczciwego Ukraińca – bez względu na jego partyjną przynależność.

Z tych względów my raz jeszcze proponujemy utworzenie wspólnie ze wszystkimi działającymi ośrodkami rewolucyjnymi Ukraińskiej Rady Ludowo-Rewolucyjnej, która jako jedyna będzie zdolna stać się rzeczywistym politycznym przywództwem całego narodu ukraińskiego, a nie jednej partii, nada ona odpowiedni kierunek naszej ogólnonarodowej polityce i sile zbrojnej. O nazwę UPA, pod którą Wasi ludzie rozpoczęli działania nie zawsze wojskowo-państwowego charakteru, nie mamy zamiaru sprzeczać się … Tym bardziej, że w miarę poszerzania akcji wojskowych po całej Ukrainie, nasza siła zbrojna nabrała charakteru ruchu ogólnonarodowego i dlatego zmuszona była do zmiany nazwy na Ukraińską Narodowo-Rewolucyjną Armię.

Wyobrażam sobie, jaką radość wśród naszych wrogów wywoła ten list, że między Ukraińcami nie ma zgody, ale, według mojej oceny, lepiej jest o złu mówić, aniżeli je przemilczać.

Do wysłania do Was tego listu otwartego zmusiła mnie Wasza robota w terenie, która wchodzi w takie stadium, w którym do walk bratobójczych został jeden tylko krok. O tym mówią Wasi przywódcy, odrzucając wszelkie rozmowy i porozumienia, wymagając absolutnego podporządkowania wyłącznie przywództwu Waszej OUN. Oni otwarcie oświadczają, że dla osiągnięcia swej partyjnej dyktatury nie zawahają się rozpocząć bratobójczej wojny, nawet gdyby ona miała narodowi ukraińskiemu kosztować nie setki, a miliony ofiar.

Z tych względów pozwolę sobie zapytać Was: o co Wy walczycie? O Ukrainę, czy o Waszą OUN? O Państwo Ukraińskie, czy o dyktaturę w tym państwie? O naród ukraiński, czy tylko o swoją partię?

Bądźcie pewni, że nikt z naszych ludzi nie wypuści z rąk broni. UNRA jest ośrodkiem ukraińskich patriotów-wojskowych różnych przekonań politycznych, dla których odbudowa państwa ukraińskiego jest celem najwyższym ich życia. I byłoby zbrodnią przeciwko narodowi, gdybyśmy, świadomi tego, że obrana przez Was droga jest błędna, milcząc patrzyli, jak sprawa naszego wyzwolenia narodowego leci w przepaść. Taki jest pogląd większości patriotów ukraińskich, których Wasza dyktatura ma zamiar sterroryzować. Całe społeczeństwo odczuwało i odczuwa straszliwe następstwa Waszej polityki.

Zrobiliśmy wszystko dla zjednoczenia wszystkich sił narodowych. Wyciągamy do Was raz jeszcze bratnią rękę. Kiedy stawiacie sprawę Ukrainy ponad wszystko, jeżeli poza Waszymi plecami nie kryje się sprytnie zamaskowana wroga sprężyna, to znajdziemy wspólną mowę tak, jak ją znajdujemy z Waszymi strzelcami, niejednokrotnie leżąc razem w jednym okopie pod ogniem wroga.

Dlatego tworzymy Ukraińską Radę Rewolucyjną, jako jedyny międzypartyjny organ ogólnonarodowej polityki i główny ośrodek budownictwa państwowego.

Niech żyje jedyny rewolucyjny front narodu ukraińskiego, reprezentowany przez Ukraińską Radę Rewolucyjną!

Sława (Chwała?) Ukrainie!

Komendant UNRA, ataman Taras Bulba – Boroweć

„Коли в липні 1941 року Українська Повстанська Армія „Поліська Січ” розпочала свою збройну акцію, Ви зайняли супроти неї негативну позицію, яка триває до останньої хвилини. Непорозуміння полягали в тому, що ми не підпорядкувалися урядові Степана Бандери, і Ви це вважали за прояв отаманії та анархії з нашого боку.

Ми не могли підпорядкуватися урядові, який проголосив Українську Державу за плечима німецької армії без офіційного визнання цієї держави німецьким урядом. Нам було ясно, що коли Німеччина офіційно української держави не визнала, але дозволила на її проголошення, то в тому факті криється провокація. Німці в перших днях свого походу на Схід потребували:

— створити враження серед народів СССР, що існує Українська Держава і, мовляв, можуть постати також інші держави,

— голосу українців до червоної армії, щоб масово переходили до „визволителя”, і

— українського підпису на летючках та відозвах, щоб населення здавало німцям зброю та зберігало для них майно, яке могло б залишитись у руках народу,

— нашої крови перед фронтом, на фронті і за фронтом,

— розконспірувати клітини українських революційних організацій, щоб їх потім знищити.

Крім того, непорозуміння поглиблювалось тим, що Ви визнаєте фашистську засаду безоглядної диктатури Вашої партії, а ми стояли на позиції кровної та духової єдности всього народу на засадах демократії, де всі мають рівні права і обов’язки. На цих засадах ми ще тоді знайшли площину для співпраці з багатьма націоналістами без того, щоб вони, або ми зрікались своїх поглядів.

Ми стверджуємо світоглядову багатогранність серед українського народу й не бачимо потреби ліквідувати її штучними засобами штучної єдности, а вважаємо, що єдино правильна буде та концепція, яка, замість того, щоб розпалювати внутрішню міжусобицю за владу, змобілізує всі сили народу до боротьби насамперед з зовнішніми ворогами та підпорядкує її не тій чи тій партії, а маєстатові нації й держави.

Щоб цю ідею запровадити в життя, восени 1942 року ми звернулися до Вас і до ОУН під проводом полк. Мельника з офіційною пропозицією зорганізувати Українську Революційну Раду, складену з представників усіх діючих українських революційних осередків. Завданням Ради, як надпартійного органу було б керування всенаціональною політикою, створення генерального штабу та надавання відповідного напрямку нашій військовій акції.

Ця пропозиція не пройшла. Ви нашу пропозицію відкинули, пояснюючи це тим, що єдиним проводом українського народу є Ви. З полк. Мельником ми не могли зв’язатися, але місцеві чинники розпочали співпрацю з нами на засаді міжпартійного порозуміння.

Коли політична співпраця виявилася неможливою, ми запропонували Вам співпрацю військову. В ті часи Ви ще партизанки не провадили й гостро проти такої акції виступали, а Ваші члени називали нас слугами Сталіна й Сікорського.

22 лютого 1943 року відбулася наша офіційна нарада з Вашими політичними представниками. Нарада виявила, що ОУН змінює свій погляд на партизанку й визнає потребу її існування та потреби збільшення повстанських лав. Визначено політичну лінію для партизанки, а тактику й оперативні пляни мав опрацювати спільний штаб.

9 квітня 1943 року відбулася наша перша нарада з командуючим Ваших військових відділів ОУН „Юрком”. Стверджено потребу одного спільного штабу, прийнято, що військові відділи ОУН перестають існувати, а вся українська національна партизанка виступатиме під нашою старою назвою — Українська Повстанська Армія.

Накреслено генеральну лінію військової акції, яка мала бути спрямована головним чином проти німецького окупанта і совєтських парашутистів, як шпигунів та агентів московського імперіялізму, що вже сьогодні знов розпочали винищування українського національного активу. Згідно з нашою пропозицією, акція мала бути добре підготована, як чинник народнього контртерору й мала бити сильними ударами по ворожому транспорті, воєнному промислі та важливих об’єктах стратегічного значення. За два тижні мала відбутись наступна зустріч для контакту й комплектування штабу УПА. Ми приїхали на визначене місце, а Ваші люди ні. Зв’язкові пояснювали це тереновими перешкодами і визначили другу зустріч на 23 травня, де мали зустрітись представники трьох угруповань.

23 травня приїхали на вказане місце наші люди й мельниківці, а бандерівці знов не приїхали. Ви перервали всякий зв’язок з нами, але попередні зустрічі, розмови та пляни Ваші люди використали, щоб прийняти нашу популярну назву УПА та вживати в своїх публікаціях наші протифашистські гасла.

Ще в березні цього року неконспіративною поведінкою організаційної мережі передчасно спровоковано на загальне повстання українську поліцію, чим загнано багато людей в могилу та німецькі табори, а українське населення віддано під польський терор та знущання фольксдойчерів і т.д., які прийшли на місце українців.

Вже в час переговорів, замість того, щоб провадити акцію по спільно накресленій лінії, військові відділи ОУН, під маркою УПА, та ще й нібито з наказу Бульби, заходились винищувати ганебним способом польське цивільне населення й інші національні меншини. Замість сильного фахового удару по німецьких стратегічних пунктах, Ваші бойові коменданти дали зброю в руки дітям, які для спорту почали стріляти на німців з-за кожної хати та дали змогу німецькій пропаганді виправдувати їхні звірства. Командування партизанськими відділами в багатьох випадках передали не в руки фахових командирів, а в руки недосвідчених партійців, які, не знаючи ні завдань, ні тактики партизанської боротьби проводять акцію з величезними втратами в людях.

Як перед переговорами, так і після них, члени Вашої організації ведуть дивовижну агітацію проти нас. Один раз заявляють, що Бульба підпорядкований проводові ОУН і тільки командує однією партизанською групою. А останнім часом розголошується, що з Бульбою не можна нічого зробити і поважно говорити, бо Бульба говорить одне, а робить друге. Акція міжусобиці доходить до того, що останніми днями виявились спроби перетягнення силою на свій бік та роззброювання наших відділів, викрадання зброї всякими підступами, перешкоди в харчуванні людей, арешти наших зв’язкових, нищення нашої преси, літератури і т.д.

У Сарненській окрузі Ваші люди в Бережниці підступом роззброїли один наш відділ, відібрали і спалили всю літературу, людей з відділу довго агітували перейти на свій бік, а коли ті не погоджувались, рішили їх перестріляти. Тільки випадок нападу большевиків у селі Берв’ятниця та розсіяння Вашого відділу врятувало цим людям життя.

На Крем’янеччині, де наші і Ваші люди ввесь час провадили спільні операції і навіть створили спільний оперативний штаб, Ваші люди потрапили зломати підписану умову, підступом напасти та роззброїти цілих три сотні і знищити штаб, чим Ваша сітка хвалиться, як великим досягненням, мовляв, три сотні „мельниківців” вже пішло пасти корови, і те саме чекає їх всіх.

Все це пояснюється тим, що, мовляв, якийсь там поліський мужик Бульба ..виламався” з-під дисципліни, оголосив себе отаманом і хоче бути вождем України, тоді, коли саме Провидіння призначило на це саме становище тільки Степана Бандеру.

Товариші націоналісти! Як Вам не сором і де Ваша національна мораль та гідність толерувати такі злочини та оперувати в пропаганді такими засобами?

Хто з чесних революціонерів може розділювати сьогодні функції в Україні, коли вона димиться в пожежах та спливає кров’ю? Хто ще сьогодні може мріяти про ті Ваші посади, коли щоденно падають тисячі — гинуть від терору і голоду? Чи важливіше сьогодні те, хто керуватиме Україною, чи те, щоб її спільними силами врятувати від цілковитої заглади? Хто про такі речі сьогодні думає, той не український патріот, а професійний політик, що справді думає про Україну не як про свою батьківщину, а як про місце теплих посад. Перше треба визволити рідну землю і свій народ з-під чобота ворогів, а справа посад — це марнота. Державна влада — не вигідне місце, а найвідповідальніша стійка тяжкої служби батьківщині.

Ви на кожному кроці говорите про конечну потребу єдности серед українського народу, а насправді змагаєте здійснити цю єдність не шляхом об’єднання всіх сил народу на підставі взаємного порозуміння і пошанування політичних переконань інших співгромадян, тільки шляхом підпорядкування всіх собі та диктатурі однієї партії.

Ваша пропаганда закидає нам, як злочин те, що ми не хочемо підпорядкуватися Вам, як єдиному проводові. Ми з великою охотою ладні кожної хвилини підпорядкуватися, але для цього потрібна здорова політична концепція і солідна плятформа.

Чи концепція і плятформа, на якій спиняється Ваша праця, може стати головним чинником державного будівництва? Вона могла б бути її частиною, якби Ваші люди не були засліплені манією величі, а провадили свою революційну працю скромно й чесно, як це личить справжньому патріотові, але у Вас, на превеликий жаль, цього нема.

Жодна партія не може мати монополії на український народ. Боротьба за тотальний режим можлива тоді, коли вона в терені має відповідний ґрунт. Коли ж того ґрунту нема і вона затягається, тоді вона анархізує життя народу і всяка така спроба в час війни, це не що інше, як національний злочин, або перевага особистих амбіцій над інтересами загалу.

Чи правдивий революціонер-державник може підпорядкуватися проводові партії, яка починає будову держави від вирізування національних меншин та безглуздого палення їхніх осель? Україна має грізніших ворогів, ніж поляки. Кожна дитина знає, що винищення кількохсот поляків у деяких областях не зліківдує польської небезпеки для України. Польський народ всеодно існує і як довго він буде в тій же неволі, що й ми, так довго силою обставин він буде не ворогом нашим, а союзником. Які заміри можуть мати поляки супроти нас у майбутньому і як укладуться наші взаємини — це інша річ. Сьогодні, замість того, щоб різатись взаємно, ми мусимо монтувати один революційний фронт усіх поневолених народів проти окупантів, а не відкривати собі зайві фронти. І якраз Гестапо та НКВД того союзу поневолених народів бояться, тому й нацьковують народ на народ та розбивають блахманом нових ідей кожний народ зокрема, ділячи його на політичних ворогів.

Ваші люди всюди хваляться, як діти, що, мовляв, нас дуже багато, що в нас велика організаційна мережа та ціла армія, тому всі мусять нас слухати і нам покорятися.

Це правда, що Ваша партійна мережа в деяких областях Західньої України досить поширена, але чи цього вистачить, щоб збудувати велику самостійну соборну українську державу? Мало закинути сітку в глибоке море. Важливіша річ — витягти її звідти цілою. Скажімо, що Ви сьогодні маєте 10, 20, З0, 40 або навіть 100 тисяч партизанів. Чи ця сила зможе оборонити Україну тоді, коли та справа вимагає щонайменше тримільйонової армії та однодушної постави всього народу? При Ваших методах вистрілювання українців з Червоної армії, колишніх українських комуністів, комсомольців та бичування українського активу, як це було на Житомирщині, душення путом своїх найкращих людей — Ви не змобілізуєте цієї армії, а навпаки — знищите самі себе й тих, які єдині могли б збудувати українську державу.

Українську державу зможемо збудувати лише тоді, коли об’єднаємо під одним прапором боротьби за незалежність ввесь народ, кожну гвинтівку, кожного українця, без огляду на його політичні переконання, без огляду на те, чим він був учора. І тому ми дуже тішилися б, коли б сьогодні наш товариш по революційній боротьбі Степан Бандера був на волі і мав вплив на роботу Вашої організації. Ми глибоко переконані, що цей революціонер після гіркого досвіду з „тотальною диктатурою” 1941 року, що позначилася смертю таких людей, як полковник М. Сціборський, сьогодні поставив би роботу Вашої організації на правдивий шлях, на шлях всенародньої консолідації і будови муру єдиного революційного фронту. Але, на жаль, Степана Бандери серед Вас нема, тому деяка частина української революційної енергії спрямовується на хибний шлях.

Ваш шпіонаж топче по моїх слідах. Дітвора всюди розвідує де, хто, скільки, яка охорона. Часто чути погрози, залякування і т.д. Таку поведінку Вашої української організації кваліфікуємо, як національний нетакт. Охорону я тримаю тільки від німців і москалів. Від українців я ще не ховався і не думаю ховатись, без огляду на те, яких вони політичних переконань. Ніхто мене не замурував у льох, як оголошує „шептана” пропаганда, я перебуваю щоденно з повстанцями і між цивільним населенням, де можете зустріти демократів, націоналістів, комсомольців і колишніх комуністів, яких я не боюсь так, як бояться Ваші командири своїх однопартійців.

На закінчення можу сказати одно: або Ви, Товариші, необдумано вибрали хибну дорогу, або впали жертвою чужої провокації. Як в одному, так і в другому випадку існує дорога чесного відвороту, замість того, щоб „принципово” йди в безодню і тягнути за собою інших. Чесний відворот — це не брак відваги і не сором, а доказ революційної чесности, цивільної відваги та реального підходу до справи. Треба вміти приймати життя не таким, яким ми хотіли б його бачити, а таким, яким воно є.

Самі ж Ви бачите, що силою історичних обставин, ми перебуваємо в трагічному становищі, що не маємо права марнувати енергії жодної української людини, з приводу того, що вона має погляди, відмінні від наших. Треба об’єднати народні маси не на засадах насильної однопартійної диктатури, що отруює атмосферу і не дає змоги включитись у єдиний фронт боротьби за державу українцям інших переконань, а стати на засадах кровної єдности та міжпартійного порозуміння, підпорядковуючи всі сили народу одному спільному центрові державного будівництва. Щойно тоді зможемо створити з наших розбурханих народніх мас не однопартійний „моноліт”, а однодушний народ, якого не переможе жодна ворожа сила.

Цей шлях зобов’язує кожного чесного українця — без огляду на його партійну приналежність.

З тих оглядів ми ще раз пропонуємо створити спільно з усіма діючими революційними осередками Українську Народню Революційну Раду, яка єдина буде спроможна стати справжнім політичним проводом усього українського народу, а не однієї партії, надасть відповідний напрям нашій всенаціональній політиці та збройній силі. За назву УПА, під якою Ваші люди розпочали акцію не завжди військово-державницького характеру, не маємо наміру сперечатись… Тим більше, що по мірі поширення військової акції на всій Україні, наша збройна сила набула, характеру всенароднього руху і тому мусіла перейменуватися на Українську Народню Революційну Армію.

Уявляю собі, яку радість викличе цей лист серед наших ворогів, що між українцями нема згоди, але, на мою думку, ліпше про зло говорити, як його промовчувати.

Вислати цей відкритий лист до Вас змусила мене Ваша робота в терені, яка входить в таку стадію, коли до братовбивчої війни лише один крок. Про це говорять Ваші провідники, відкидаючи всякі переговори та порозуміння, вимагаючи абсолютного підпорядкування виключно проводові Вашого ОУН. Вони відверто заявляють, що для осягнення своєї партійної диктатури не завагаються розпочати братовбивчу війну, навіть коли б вона коштувала українському народові не сотні, а цілі мільйони жертв.

З тих оглядів я дозволю собі запитати Вас: за що Ви боретесь? За Україну, чи за Вашу ОУН? За Українську Державу, чи за диктатуру в тій державі? За український народ, чи тільки за свою партію?

Будьте певні, що ніхто з наших людей зброї з рук не випустить. УНРА є осередком українських патріотів-військовиків різних політичних переконань, для яких відбудова української держави є найвищою метою їхнього життя. І було б злочином супроти народу, коли б ми, свідомі того, що вибраний Вами шлях — хибний, мовчки дивилися, як справа нашого національного визволення летить у безодню. Такої думки більша частина українських патріотів, яких Ваша диктатура думає зтероризувати. Все громадянство відчуло й відчуває жахливі наслідки Вашої політики.

Для з’єднання всіх національних сил ми зробили все. Простягаємо до Вас ще раз братню руку. Коли Ви ставите справу України понад усе, коли поза Вашими плечима не криється спритно замаскована ворожа пружина, то ми знайдемо спільну мову так, як знаходимо її з Вашими стрільцями не раз лежачи разом в одному окопі під ворожим вогнем.

Тому творімо Українську Революційну Раду, як єдиний міжпартійний орган всенаціональної політики та головний центр державного будівництва.

Хай живе єдиний революційний фронт українського народу, репрезентований Українською Революційною Радою!

Слава Україні!

Командувач УНРА, отаман Тарас Бульба-Боровець.

Ten wpis został opublikowany w kategorii Uncategorized. Dodaj zakładkę do bezpośredniego odnośnika.

4 odpowiedzi na „УПА має багато імен.UPA nie jedno ma imię.

  1. zenobiusz pisze:

    Чупринка молодший мордує правду


    Власне Путін отримав гарний подарунок від Верховній Ради України, яка прийняла постанову „Про статус та вшанування вояків за незалежність України в XX в.” (№ 2538-1), автором котрої є син бандерівського вбивці Романа Шухевича „Тараса Чупринки”.

    Як одна з організацій, яка боролася за незалежність України, названа ОУН-УПА. Але це ще півбіди. Тут можна було би примружити око і з погляду на геополітичну ситуацію залишити справу на потім.

    Є однак у тому проєкті постанови (котра увійде у життя, коли президент Порошенко ії підпише) запис попросту поражаючий. Запис цей створює з окремих осіб непогрішимих героїв, майже святих, а за їх зневагу погрожує відповідальність карна як громадянам України, так і іноземцям. Бандерівські негідники скористалися з нинішньої ситуації, аби раз та назавжди, тоталітарними методами, замкнути уста всім, хто хотів би дійти до правди та публікувати ії. А коли хочуть заблокувати правду, хочуть також заблокувати діалог польсько-український, хочуть заблокувати впливи західної цівілізації (бо грецьке поняття правди є один з ії фундаментів). Ну, і як можна говорити про свободу слова, якщо хтось, як суд’я встановлює, хто є герой, та кого не можна крітикувати під погрозою уголовної відповідальності?

    В постанові, чекаючої на підпис президента, є багато пунктів, які є корисними та роблячими чинення історічної справедлівості. Мабудь тому 271 з 327 присутних на сесії депутатів ВР голосувало за прийняття постанови… Сподіваюся, що вони попросту не звернули увагу на один цей зловіщий запис у цієї постанові. Однак автор проєкту зобов’язаний дуже добре бачити, у чому річ. Видно що є така сама гнида, як його батько. Це намагання тоталітарного заблокування мислячих інакше, як в Україні, так за ії кордонами! Проєкт передбачає також переслідування іноземців за „зневагу” героїв. Це попросту намагання вбивсьтва правди.

    Бандерівці потірають ручки та чекають на підпис Порошенка… але ще більш потірають ручки прибічники Путіна. Після підписання цієї постанови їхня пропаганда у Польщі почне тріумфувати.
    http://blogpublika.com/2015/04/10/%D1%87%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%88%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%83%D1%94-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D1%83/
    Chuprynka Jr zamordował prawdę

    Właściwie Putin otrzymał piękny prezent od Rady Najwyższej Ukrainy, która przyjęła uchwałę „w sprawie statusu i honor żołnierzy o niepodległość Ukrainy w XX w.” (№ 2538-1), którego autorem jest syn Bandera Szuchewycz mordercy „Tarasa Chuprynky.”

    Jako jedna z organizacji, które walczyły o niepodległość Ukrainy, o nazwie UPA. Ale to nie jest tak źle. To może być prymruzhyty oczu i ze względu na sytuację geopolityczną w przypadku następnie pozostawić.

    Istnieje jednak przepisy projektu (które przychodzą do życia, kiedy prezydent podpisze -ych Poroszenko) rekord prostu porazhayuchyy. To tworzy rejestr osób nieomylnych bohaterów, świętych ok, a ich nieprzestrzeganie grozi odpowiedzialność karną jako obywateli Ukrainy i obcokrajowców. Złoczyńcy Bandera skorzystało z obecnej sytuacji, aby raz na zawsze, metody totalitarne zamknąć usta wszystkim, którzy chcieliby dostać się do prawdy i publikować tych. I kiedy chcą, aby zablokować prawdę i chcą zablokować dialog polsko-ukraiński, chcą zablokować wpływ cywilizacji zachodniej (na greckiej pojęcia prawdy jest jednym z fundamentów -ów). Cóż, jak można mówić o wolności słowa, jeśli ktoś lubi sud’ya ustalić, kto jest bohaterem, a kto nie może być zagrożone kritykuvaty uholovnoyi odpowiedzialności?

    Rozdzielczości, czeka na podpis prezydenta, istnieje wiele elementów, które są przydatne i robi wywierają istorichnoyi sprawiedliwości. I słusznie, bo 271 z 327 obecnych na sesji, posłowie głosowali za przyjęciem uchwały … Mam nadzieję, że po prostu nie zwracają uwagi do tego wpisu jednym zlovischyy w tej decyzji. Jednak autor może wystawać bardzo dobrze zobaczyć co rzeczy. Można zauważyć, że istnieje same nit, tak jak ojca. Te próby blokowania totalitarnego myślenia, z wyjątkiem Ukrainy, więc granice AI! Projekt przewiduje również ściganie cudzoziemców dla „pogardy” bohaterów. To po prostu próbuje vbyvstva prawdę.

    Banderists potirayut pióro i czekać na podpis Poroszenko … ale potirayut obsługuje zwolenników Putina. Po podpisaniu niniejszej rezolucji ich propaganda w Polsce zaczyna

    Lubię

Możliwość komentowania jest wyłączona.