Jeden dzień w piekle.Один день у пеклі – з Будапешта до Відня на потязі з мігрантами


http://www.eurointegration.com.ua/experts/2015/09/9/7038016/

Гадаю, дуже багато людей мене засудять за цю статтю. Особливо на хвилі загального співчуття до арабських мігрантів.

Можливо, я б і сама була серед „критиків”, якби не події, що розпочалися саме 31 серпня – саме тоді, коли я мала відвідати Відень у родинних справах. Мені було зручніше прилетіти до Будапешта, а потім потягом доїхати до Відня, і я точно не сподівалась на якісь „сюрпризи” в Угорщині, яку відвідую вже вкотре.

Та коли я прибула до залізничного вокзалу Келеті, я його не впізнала.

Ця прекрасна будівля виявилася оточеною величезними купами сміття та групами брудних людей, які, не соромлячись, справляли свої біологічні потреби просто на площі.

Зайти до вокзалу виявилося непросто – ці люди не лише галасували, а й намагались відібрати валізи.

Всередині вокзал теж виявився окупованим арабськими мігрантами.

ЗМІ критикували угорську владу, яка не поставила достатньо туалетів на площі перед вокзалом і, таким, чином, „заохочувала” до антисанітарії. Фото HVG.hu

Я мала електронну бронь на квитки „Будапешт-Відень-Будапешт”, та електроні каси, в яких її можна викупити, виявилися вимкнені. Як потім з’ясувалося, це зробили навмисно, щоб мігранти не змогли придбати міжнародні квитки.

Звичайні каси, де квитки продаються в півтора рази дорожче, були не лише закриті (касири блокували двері зсередини), але й оточені натовпом мігрантів, яких ледве стримувала поліція.

Врятував поліцейський, якого зрештою вдалося знайти „в зоні доступу”. Далі його цитата:

„Для білих відкрита інша каса, потаємна. Там немає вивіски, щоб мігранти не знайшли, але ви впізнаєте її по колу поліції, це буде те місце!”

Разом з двома хлопцями з Польщі, які – так само в шоці – шукали можливості дістатися до Братислави, ми вирушили пробиватись до таємної каси. І таки знайшли її. В куточку залу – велике скупчення поліції, по периметру – купа мігрантів. Всередині кола – натовп людей європейської зовнішності з валізами у черзі до малесенької кімнатки.

Одна година в черзі – і квитки нарешті у мене.

До відправлення ще лишався час, і я нарешті мала можливість роздивитися, що відбувається навколо. Величезна кількість угорських репортерів та операторів з камерами намагалися зробити якісь „гарячі” кадри, вихопивши з натовпу дуже брудних людей когось, хто хоч якось говорить або німецькою, або англійською.

Англомовних та німецькомовних серед мігрантів виявилося дуже мало, тому вони курсували від однієї камери до іншої, розповідаючи про свою знедоленість та вимагаючи підтримки.

Всі ж інші тисячі нелегалів не розуміли жодної мови, окрім арабської.

Здавалося, що я – в якомусь страшному фільмі, що цього не може бути. Та це був лише початок.

Прибув мій потяг, що мав вирушити об 11.10, і я вирішила, що зараз зможу трохи відпочити.

До вагона сіли п’ять людей з квитками.

А далі почалося щось страшне: ми почули крики, і до вагона в неймовірній кількості почали „ломитися” араби… Вони займали вільні місця, сідали на підлозі, окупували туалетну кімнату, навіть дах вагона.

Поліція не могла нікого стримати, угорські репортери бігали в натовпі, фільмуючи бійки серед мігрантів.

Зрештою, потяг рушив…

Це було жахливо. Температура під 40 градусів і величезне скупчення людей, які тиждень не милися.

Поряд зі мною опинилася молода сирійка з трьома дітьми. Дівчата 5 й 6 років та маленький хлопчик-немовля. Попереду неї сів її чоловік.

Батьки сіли, а їхні маленькі дочки стояли у проході. Пізніше „любляча мама” влаштувала своє немовля на підлозі між моїми черевиками…

Вже не перший рік триває сирійська війна.

На мій погляд, коли ці жінки народжували, вони усвідомлювали, що умов для виховання дітей немає, та не хотіли про це думати…

* * * * *

За пару годин наш потяг зупинився. Вимкнули кондиціонування й стало ще важче… Просидівши годину, ми (маю на увазі п’ятьох людей не арабської зовнішності) почали пробиватися до виходу.

Ми зрозуміли, що потяг далі не піде, і наш єдиний шанс вижити – пересісти на регіональну електричку, що довезе нас до містечка, звідки буде прямий потяг до Відня.

Зрештою, змінивши три потяги і витративши півдня замість двох годин, я доїхала до Відня, але була щаслива, що це скінчилося.

Мені довго не давало спокою те, що я побачила: як мати відбирає у дитини їжу, як люди не соромляться „ходити під себе”, як ніхто з них не має поваги до іншої нації, але всі вимагають кращого життя і навіть не планують жодної подяки до тих, хто їх приймає…

Фото HVG.hu

Я знаю, що багатьох „вразила” новина про померлого сирійського хлопчика, про його батька, який обіймає свою дитинку зі сльозами…

Але я бачила інших – які ходили ногами по дітях, які відбирали харчі, які били своїх жінок…

То толерантна Європа має прийняти їх?

Переконана – ці мігранти ніколи не будуть лояльними до своєї нової країни. Тільки невеличка кількість з них підтримає європейські цінності!

Водночас сирійці вимагають доступу до країн з найвищим рівнем життя.

Вони не лишаються в Греції, Словаччині, Угорщині. Вони прагнуть до Німеччини, Швеції, Австрії… А чого це раптом?

Чому в той самий час українці мають терпіти принизливу процедуру отримання візи та кожного разу більш суворі умови для реєстрації?

Чому Європа не відкриває кордони для нас – для людей, які соціалізуються, які працюватимуть, які мають освіту, які вивчать мову, які все ж є християнами. Це інша ментальність!

Чому європейські ЗМІ мовчать про те, скільки кожного дня гине українських хлопців, які захищають свою країну, але безупинно говорять про цих біженців. Переважна більшість мігрантів – здорові чоловіки 20-45 років, які не захищають свою державу, а їдуть зі своєю релігію й мовою до іншої країни!

Чому ці люди не їдуть до Марокко, Алжиру, Саудівської Аравії, Тунісу, Еміратів, де та сама релігія, мова? Бо там треба буде працювати, там не платитимуть велику соціальну допомогу за купу дітей!

* * * * *

Дуже багато питань було в мене, але на мене ще чекала зворотня дорога. І вона виявилася ще складнішою й довшою, адже коли потяги не йдуть з Будапешта до Відня, то немає і зворотніх.

…А на вокзалі Келеті я знову побачила натовп мігрантів, які вигукували, побачивши нас, що прибула Європа, але як – вони не могли зрозуміти…

Ситуація на площі стала ще гіршою, ніж я бачила перед від’їздом. Мігранти вже мали велику кількість наметів, їх стало ще більше і поводились вони ще нахабніше. Їхні діти вимагали грошей, не їжу, бо „толерантні” європейці навезли купи харчів.

Під ногами валялись яблука, хліб. Це їм було не потрібно. Арабські дітлахи тягнули європейців за руки і валізи, вигукуючи одне слово – „мані”…

Площа-смітник, де цих „людей” нічого не цікавило й прибирати вони не збирались. Навіщо їм Угорщина, коли на них чекають багатші країни?

Та особливо мене непокоїть, що за 10 років саме ці новоприбулі „німці” та „австрійці” впливатимуть на рішення своєї країни: а чи приймати Україну в НАТО і ЄС?

Вони мешкатимуть в Європі, а де будемо ми – я не знаю…

Автор: Аїда Болівар,

кандидат психологічних наук

Відень-Будапешт, для „Європейської правди”

Публікації в рубриці „Експертна думка” не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора. 

Ten wpis został opublikowany w kategorii Uncategorized. Dodaj zakładkę do bezpośredniego odnośnika.

Jedna odpowiedź na „Jeden dzień w piekle.Один день у пеклі – з Будапешта до Відня на потязі з мігрантами

  1. zenobiusz pisze:

    Myślę, że wiele osób będzie potępiać mnie do tego artykułu. Zwłaszcza w obliczu arabskich sympatii publicznej dla pracowników.
    Być może byłbym jednym z najbardziej „krytyczne”, gdyby nie wydarzenia, które rozpoczęły się dokładnie 31 sierpnia – po prostu kiedy musiałem odwiedzić Wiedeń w sprawach rodzinnych. Łatwiej było polecieć do Budapesztu, a potem pociągiem dostać się do Wiednia, i nie mam nadzieję, że za „niespodzianek” na Węgrzech, które odwiedzam po raz kolejny.
    I kiedy przyjechałem na dworzec Keleti, nie poznałam.
    Ten piękny budynek został otoczony ogromnymi stertami śmieci i brudnych grup ludzi, którzy, bez wstydu, obchodzi swoje biologiczne potrzeby tylko kwadratowych.
    Zobacz stacji nie było łatwe – nie są to tylko hałasu, ale starał się zabrać torby.
    Wewnątrz dworca również zajmował arabskich imigrantów.

    Mediów skrytykowała rząd węgierski, który nie wystarczającą ilość toalet na placu przed stacją i tak „zachęcał” do niehigienicznych warunkach. Zdjęcie HVG.hu
    Miałem rezerwację biletów elektronicznych „Budapeszt-Wiedeń-Budapeszt” i elektronicznych środków pieniężnych, które można kupić, zostały wyłączone. Jak się okazało, zrobił to celowo, aby pracownicy nie udało się kupić biletów międzynarodowych.
    Zwyczajne kasjer, gdzie bilety są sprzedawane połowę mniej, nie były tylko zamknięte (kasjerzy zablokował drzwi od wewnątrz), ale również otoczony przez tłum robotników, który ledwie wstrzymywany przez policję.
    Uratował policjant, który w końcu udało się znaleźć „strefy dostępu”. Wtedy jego cytat:
    „Dla biały otworzyć kolejne biuro, święte. Nie ma żadnych oznak, że imigranci nie są znalezione, ale rozpoznać go w kręgu policji, to jest to miejsce!”
    Wraz z dwoma facetami z Polski, którzy – po prostu wstrząśnięty – szuka możliwości, aby dostać się do Bratysławy, udaliśmy się aż do tajnego funduszu. I w końcu znalazłaś go. W rogu pokoju – dużej koncentracji policji na obwodzie – wielu imigrantów. Wewnątrz kręgu – tłum ludzi Europejskiego wygląd z walizkami w kolejce, aby małe pokoje.
    Godzinę w kolejce – i wreszcie mam bilety.
    Poprzez przesłanie pozostało już czasu, a ja w końcu miałem okazję zobaczyć, co się dzieje wokół. Ogromna liczba węgierskich reporterów i operatorów kamer z starając się zrobić kilka „gorących” ramek pobrana z tłumu jest bardzo brudny ludzie w jakiś sposób mówi ktoś, kto lub niemieckiego lub angielskiego.
    Anglojęzycznych i niemieckojęzycznych migrantów była bardzo mała, więc są one przenoszony z jednej komory do drugiej, mówi o ich znedolenist i wymagających wsparcia.
    Wszystkie pozostałe tysiące nielegalnych imigrantów nie rozumiem żadnego języka innego niż arabski.
    Wyglądało na to, że – w jakimś strasznym filmie, że to nie może być. A to był dopiero początek.
    Mój pociąg przyjechał, co było o 11.10, aby przejść, i postanowiłem, że teraz mogę trochę odpocząć.
    Samochodem dostał pięć osób z biletami.
    A potem zaczęło się coś strasznego, usłyszeliśmy krzyki, a samochód w niesamowitej liczby zaczął „break” Arabowie … Oni zajęli pustych miejsc, siedzieć na podłodze, zajmowanych łazienki, nawet z dachu samochodu.
    Policja nie mogła powstrzymać kogokolwiek, węgierskim dziennikarzom biegają w tłumie, filmuyuchy walki wśród migrantów.

    Wreszcie pociąg ruszył …
    To było straszne. Temperatura, przy 40 stopniach i ogromny tłum ludzi, którzy nie myte tygodniu.
    Obok mnie był młody syriyka z trójką dzieci. Dziewczyny 5 i 6 lat chłopiec i małe dziecko. Przed nią siedział jej mąż.
    Rodzice usiadł, a ich córeczka stała w przejściu. Później „kochająca matka”, która odbyła swoje dziecko na podłodze między moje buty …
    Przez wiele lat, kontynuując wojnę syryjską.
    Moim zdaniem, gdy te kobiety rodziły, zdali sobie sprawę, że warunki do wychowywania dzieci tam, i nie chce o tym myśleć …


    Przez kilka godzin nasz pociąg zatrzymał. I wyłączona klimatyzacja była jeszcze trudniej … Po spędzeniu godziny, my (mam na myśli nie pięciu ludzi arabskim wyglądzie) zaczął się jego droga do wyjścia.
    Zdaliśmy sobie sprawę, że pociąg nie pójdzie dalej, a nasza jedyna szansa na przetrwanie – transfer do regionalnego pociągu, który zawiezie nas do miasta, gdzie będzie bezpośredni pociąg do Wiednia.
    Po zmianie trzy pociągi i spędził popołudnie zamiast dwóch godzin, pojechałem do Wiednia, ale był zadowolony, że to koniec.
    Od dawna straszy, co widziałem: jak matka zabiera jedzenie dziecka, jak ludzie nie wahali się „chodzić sama w sobie”, ponieważ żaden z nich jest szacunek dla innych narodów, ale wszystkie wymagają lepszego życia, a nie nawet plan nie, dziękuję do tych, którzy je …

    Zdjęcie HVG.hu
    Wiem, że wielu „hit” syryjskiego wiadomości o martwym chłopcem, jego ojciec dziecka trzymając jego łzy …
    Ale widziałem, inni – który poszedł kopnięć na dzieci, które zostały wybrane potrawy, którzy biją swoje żony …
    To tolerancyjna Europa powinna je wziąć?
    Jestem pewien – pracownicy ci nigdy nie będzie lojalny wobec swojego nowego kraju. Tylko niewielka liczba z nich popiera europejskie wartości!
    Tymczasem Syryjczycy wymagają dostępu do krajów o najwyższym życia.
    Pozostają one w Grecji, na Słowacji i na Węgrzech. Dążą do Niemiec, Szwecji, Austrii … A potem nagle?
    Dlaczego w tym samym czasie ukraiński musi znosić upokarzające procedury uzyskiwania wiz i za każdym razem bardziej rygorystycznych warunków rejestracji?
    Dlaczego Europa nie otworzy granice dla nas – dla osób, które uspołecznione, że prace mające wykształcenie uczyć się języka, który jest jeszcze chrześcijaninem. To jest inna mentalność!
    Dlaczego media milczą europejskiego o ile umiera codziennie ukraińskich facetów, którzy bronią swojego kraju, ale ciągle mówić o tych uchodźców. Zdecydowana większość migrantów – zdrowych mężczyzn 20-45 lat, którzy nie chronią ich kraj i podróżujących z ich religii i języka w innym kraju!
    Dlaczego ci ludzie idą do Maroka, Algierii, Arabii Saudyjskiej, Tunezji, Arabskie, gdzie ta sama religia, język? Bo nie będą musieli pracować, nie ma wiele płatnej pomocy społecznej dla bandy dzieciaków!


    Wiele problemów ze mną, ale ja wciąż czekam na podróż powrotną. I było jeszcze ciężej i dłużej, ponieważ pociąg nie pochodzi z Budapesztu do Wiednia, nie odwrotnie.
    … I dworca kolejowego Keleti znowu zobaczyłem tłumy emigrantów, który płakał, kiedy nas zobaczył, przyszedł Europę, ale – nie mogli zrozumieć, …
    Sytuacja w okolicy jest jeszcze gorzej, niż widziałem przed wyjazdem. Migranci mieli wiele namiotów, stały się bardziej i są traktowane nahabnishe. Ich dzieci zażądał pieniędzy, bez jedzenia, bo „tolerancyjny” Europejczycy navezly stosy jedzenia.
    Pod stopami położyć jabłka i chleb. Że nie jest to potrzebne. Emiraty dzieci pociągnął Europę i walizki w ręce, krzycząc jedno słowo – „mani” …
    Area-dump, gdzie te „ludzie” nie są zainteresowani w nic i nie zamierza usunąć. Węgry Dlaczego mieliby kiedy spodziewać bogatsze kraje?
    I był szczególnie zaniepokojony tym, że w ciągu 10 lat ci przybysze „Niemcy” i „Austriacy” wpływ na decyzję swojego kraju: czy przyjąć Ukrainy do NATO i UE?
    Oni mieszkają w Europie, gdzie będziemy – nie wiem …

     
    Przez: Aida Bolivar,
    Kandydat nauk psychologicznych
    Wiedeń-Budapeszt, do „prawdy Europejskiej”
    Publikacja w sekcji „opinie ekspertów” nie jest artykuły redakcyjne i odzwierciedlają jedynie poglądy autora.

    Lubię

Możliwość komentowania jest wyłączona.